23 Вересень, Вівторок, 23:16
Голос України

Тарас Шевченко і "Слово о полку Ігоревім"

04.10.2013 09:23

Січень 1854 р., Новопетровське укріплення. Тут, у фортеці на півострові Мангишлак, у цей час перебував Тарас Шевченко, рядовий 4-ї роти 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Муштра виснажувала Шевченка і в листі до Плещеєва 6 квітня 1855 року він писав: "...из меня... тянут жилы по осьми часов в сутки!".
Тарас Шевченко «Пісня молодого казаха» (1856). Казахи, як і половці, були тюркським народом, і недарма поета цікавили типи казахів-кочовиків у контексті «Слова о полку Ігоревім», де є немало тюркських слів.

Добре хоч поет мав заступництво з боку коменданта укріплення - майора Іраклія Ускова, який, ризикуючи службовим становищем, усупереч царській забороні, дав можливість Шевченкові писати й малювати, неофіційно дозволив листуватися з друзями (листи приходили на ім'я Ускова). 

Тут, на віддаленій околиці імперії, єдиною втіхою були газети "Русский инвалид" та "Санктпетербургские ведомости", які із запізненням приходили з поштою і сповіщали про тогочасне світське й культурне життя та деякі літературні новини. Саме з "Русского инвалида" - газети, розрахованої насамперед на читачів військового відомства, поширюваної в армійських гарнізонах, Шевченко дізнався про вихід у світ "Слова о полку Ігоревім" у перекладі Миколи Гербеля. 22 січня 1854 р. у газеті вміщено замітку про це: "Вышел в свет и продается у всех известных петербургских и московских книгопродавцев, как русских, так и иностранных, новый перевод в стихах "Слово о полку Игоря" под заглавием "Игорь, князь Северский" Николая Васильевича Гербеля. Поэма разделена переводчиком на двенадцать песен... <їїї> перевод снабжен примечаниями и предисловием, в котором рассмотрены все существующие переводы "Слова", как русские, так и иностранные". 

Також упродовж кількох місяців у газеті друкувалося оголошення про продаж цього видання, вказана його ціна - "2 руб. 50 коп., а с пересылкою - 3 руб. серебром". 

З Миколою Гербелем, сином директора Шосткинського порохового заводу, студентом Ніжинського ліцею, Шевченко познайомився 1846 року в Ніжині незадовго до свого арешту і записав у його альбом початок свого вірша "Гоголю". Можна уявити, з яким інтересом сприйняв поет цю літературну новину і скільки особистих й творчих асоціацій вона в нього пробудила. 

Додаткову інформацію про видання Гербеля Шевченко міг отримати з двох досить докладних рецензій. Перша була надрукована за підписом "И. М." у "Санктпетербургских ведомостях" від 30 січня 1854 р. Рецензент виклав основні проблеми і труднощі при перекладі "Слова", необхідність звертання перекладачів до наукових досліджень, прозових перекладів, серед яких відзначив праці О. Шишкова та М. Максимовича. Переклад М. Гербеля оцінювався загалом позитивно, наводились окремі уривки з нього. 

Друга рецензія з'явилася за підписом "К. Б." в "Русском инвалиде" 10 лютого 1854 р. Рецензент також досить докладно переповідає гербелівську передмову, наводить повністю текст гербелівського "Плачу Ярославни" та інші уривки тексту перекладу. 

Для всіх видань М. Гербеля з перекладами характерним є наявність в них ґрунтовно складеної бібліографії на ці переклади, історія появи творів, рецензії на них та зразки текстів твору в перекладах різних авторів, що робить ці видання особливо цінними навіть у наш час. 

Отже, Шевченко мав майже повне уявлення про переклад Гербеля і дізнався, що українського перекладу "Слова" ще не існує. У поета з'являється бажання здійснити такий переклад і 14 квітня 1854 р. він пише своєму приятелю А.О. Козачковському, переяславському лікарю і викладачу місцевої семінарії: 

"Давно ворушиться у мене в голові думка, щоб перевести на наш прекрасний український язик "Слово о полку Игоря". Так нема в мене подлинника, а перевода читать не втну. Так от що я думаю. У вашій семінарській бібліотеці певне єсть издание Шишкова або Максимовича "Слово о полку Игореви", перевод с текстом, то ти великої ради моєї любові попроси якого-небудь скорописца списать для мене один екземпляр з переводом текст сієї невеличкої, но премудрої книги, а я тобі за це... що ж я тобі зроблю убогий? Подякую щирим серцем та й більш нічого. Вонми гласу моления моего, друже мій єдиний, пришли мені текст "Слова о полку Игоря", а то на твоїй душі буде гріх, як не буде воно, те "Слово", переведено на наш задушевний, прекрасний язик". 

Отже, поет згадує про наукові видання Шишкова і Максимовича, про які міг дізнатися з рецензії. Його, насамперед, цікавить давньоруський текст "Слова", без якого неможливо здійснити переклад. 

А далі Шевченко пише: "Недавно публиковано в газетах перевод "Слова о полку Игоря" Н. Гербеля и его же издание - перевод с текстом и з рисунками якимись, а продається 3 рублі серебром - а бодай він сказився із своєю книжкою, і з рисунками, проче текста святого. 

Для текста думав був виписать сію хитро надрюковану книгу, та як полічив свої гроші, то й рукою махнув...". Три карбованці сріблом на той час була досить значна сума, непомірна для рядового царської армії. 

Про свій намір перекласти "Слово" Шевченко сповіщає також свого московського приятеля, професора університету О.М. Бодянського через офіцера козачих військ М. Савичева в листі від 1 травня 1854 р.: "Привітай, друже мій єдиний, оцього уральського козачину... Ось що! Він у тебе попросить для мене "Слово о полку Игоря" Максимовича або Шишкова, дай йому ради святої нашої поезії один екземпляр, коли маєш. Бачиш, у мене давно вже думка заворушилась перевести його, те слово, на наш милий, на наш любий український язик. Достань, будь ласкав, та передай цьому козачині". 

На жаль, Шевченко так і не отримав давньоруського тексту "Слова". Які на те були причини, досі невідомо. Обидва ж листи до адресатів дійшли, збереглись і не раз публікувались у творах поета. 

Уже пізніше, в листі до Бодянського від 1 листопада 1854 р., Шевченко ще раз нагадує про попередній лист: "Писав я до тебе недавно через одного мого великого приятеля, уральського козака, то й досі не знаю, чи получив ти од його ту цидулу, чи ні". 

Невідомо, чи отримав поет відповідь на цей лист. 

Так зобразив Шевченко Новопетровську фортецю на Мангишлаку над Каспієм (1856). Тут колись був «край поля половецького».

Але інтерес до "Слова" не згас, не покинув поет і наміру перекласти його. Повертаючись у вересні 1857 р. із заслання, Шевченко змушений був зупинитись у Нижньому Новгороді, оскільки не мав дозволу на проживання в обох столицях (у Петербурзі й Москві). Тут він довідався, що М. Максимович переклав "Слово" на живу українську мову і в листі до свого приятеля, відомого російського актора М. Щепкіна (5 грудня 1857 р.) пише: "Поцілуй старого Максимовича за мене, та чому він не шле мені своє "Слово о полку Ігореві"?". 

Незабаром поет отримує від Максимовича його переклад "Слова" з таким додатком: "Прийми оці книжиці моєї праці! Бач, і я на старості став віршовик і з письменного книжного Ігоря зробив співаку-українця". 

Та життєві обставини не дали можливості негайно розпочати працю над перекладом і до свого задуму Шевченко зміг повернутися наприкінці свого життя, у 1860 році, будучи тяжко хворим, та встиг перекласти лише кілька фрагментів з поеми. 

Далі буде. 

Святослав ВОЇНОВ, засновник музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім", кандидат філологічних наук.

Слово о полку Ігоревім Тарас Шевченко

Коментарі відсутні. Ви повинні увійти на сайт, щоб мати можливість писати коментарі Вхід ǀ Реєстрація

Інші новини розділу:


© Усі права захищено. Інформація, яку розміщено на сайті golosukraine.com, є власністю редакції газети «Голос України». Цитування інформації, розміщеної на сайті, можливе лише за умови посилання на golosukraine.com.